Notenoughwords, 44 - 10 сентября 2009 01:46

Квітка, Квітка.. ну що ж ти така тужлива...

Це як.. вдивлятись в старі фотографії, розрізняючи старі образи, старі події.. відчувати шкірою щось знайоме, щось таке із дитинства, коли світ був кольоровим.. хоча всі фото - чорно-білі...

"... уж мі так не буде, уж мі так не буде, як... як било перше..."

Це як.. бачити журавлів, відлітаючих туди, де живуть спомини.. журавлів, які забирають частину тебе, які ніколи не повернуться...

"... світив місяць, світив ясний, та зайшов за хмари..."

Такі недоречні, такі поза часом, слова.

• 
• 
•